Прес-релізи

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

  2 лютого, в день заснування Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів, у 1971 році в м. Рамсар (Іран), відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь.

  У 2023 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Настав час відновлення водно-болотних угідь». Оскільки до 2030 року нам залишилося лише сім років для досягнення Цілей сталого розвитку, час, безумовно, має важливе значення.

Десятиліття ООН з відновлення екосистем - це чудова можливість переосмислити та змінити те, як люди впливають на навколишнє середовище - і шанс відновити життєво важливі екосистеми, такі як водно-болотні угіддя. Активізуючи всіх відповідних гравців від широкої громадськості до ключових зацікавлених сторін, мобілізує ціле покоління для відновлення водно-болотних угідь.

     На сьогоднішній день майже 90 відсотків водно-болотних угідь світу були деградовані або втрачені. Втрата водно-болотні угіддя відбувається втричі швидше, ніж лісів. Існує нагальна потреба підвищити глобальну обізнаність про водно-болотні угіддя, щоб зупинити та скасувати їх швидку втрату, а також заохотити до дій щодо відновлення та збереження цих життєво важливих екосистем.

   Починаючи з 1900 року 64% водно-болотних угідь зникли назавжди, а популяції прісноводних видів риб та рослин з 1970 до 2010 року зменшились на 76%. Існуючі водно-болотні угіддя часто знаходяться у деградованому стані, де стрімко зменшуються ділянки дикої природи та популяції флори і фауни. Це призводить до збіднення населення, яке безпосередньо залежить від використання цих природних ресурсів.

  Згідно зі статтею 1 Рамсарської конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм-природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаю­чих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо.

    Рамсарська конвенція у 2023 році святкує свою 52 річницю. Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 171 країни - Договірних Сторін Конвенції.

    Кожна країна - Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону. Нині зазначений Перелік включає 2414 водно-болотних угідь, загальною площею 254 млн. 540 тис. 512 га.  Загалом 43 % площі водно-болотних угідь (110 млн. га) знаходиться у Африці, 24 % (61,6 млн. га) - у Південній Америці, третю позицію займає Європа - це 11 % (28 млн. га), по 9 % загальної площі водно-болотних угідь у Північній Америці та Азії - 23,6 та 21,4 млн. га відповідно.

    У межах територій України знаходяться 50 водно-болотних угідь міжнарод­ного значення, загальною площею 930,559 тис.га. З них отримали статус міжнародних у 1976 році 4 водно-болотні угіддя, у 1995 році - 18 водно-болотних угідь, в 2004 році - 11 водно-болотних угідь, у 2013 році - 2 водно-болотні угідя, у 2016 році - 2 водно-болотні угідя, у 2017 році - 2 водно-болотні угідя,  у 2019 році ще 11 водно-болотних угідь на території природно-заповідного фонду України отримали міжнародний статус.  

     На півночі Рівненській області на території Рівненсь­кого природного заповідника знаходяться 4 водно-болотні угіддя, які включені до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно Рамсарської конвенції.

    Зокрема, у Сарненському районі торфово-болотний масив „Пере­броди", площею 12,7 тис. га, який 29 липня 2004 року був включений до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно Рамсарської конвенції, головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Основну частину його становлять дуже обводнені, важко прохідні болота, через що масив і дістав свою назву. Масив має рідкісний для України хід розвитку - периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру. Периферією переважають перехідні угруповання осоково-сфагнових боліт, де ростуть рідкісні види флори України. Масив „Переброди" заслуговує на охорону як унікальне місце, де мешкають рідкісні та зникаючі види тварин. Крім того, це один з найбільших резерватів рідкісної орнітофауни в Україні, є місцем гніздування рідкісних видів птахів, таких як: лелека чорний, скопа, змієїд, орлан-білохвіст, глухар, журавель сірий, пугач тощо.  

    Водно-болотні угіддя „Сомине" та „Сира Погоня", які відіграють важливу роль для природоохоронної діяльності, були включені до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення у 2016 році, угіддя „Коза-Березина" у 2017 році. 

    Водно-болотний масив „Сира Пого­ня", площею 14,4 тис. га, має ІВА статус - це територія, важлива для збереження видового різноманіття і кіль­кісного ба­гат­ства птахів та включена до мережі ІВА територій Європи. Масив розташо­ваний на тери­торії Рокитнівського району області. Він являє собою унікальний для України та Центральної Європи грядово-мочажин­ний болот­ний комплекс, який є відо­крем­леним урочищем болотного масиву Кремінне. На його території переважають верхові болотні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Тут ростуть нечисленні види рослин, які можуть витримати скрутні умови бідного мінерального живлення та високої кислотності. На даній території водиться велика кількість водоплавних птахів, серед яких сорокопуд сірий, тетерів, сова бородата, яструб вели­кий та яструб ма­лий, які занесені до Червоної книги Украї­ни. 

    Болотний масив „Сомине" в Сар­ненсь­кому районі є крайньою півден­но-західною частиною найбільшого болотного масиву Кремінне. Територія масиву об'єд­нує перехідні рідколісні осоково-сфагнові болотні комплекси, заболочені Віль­хові ліси, соснові ліси на підвищених місцях та карстове озеро Сомине. Болотний масив „Сомине" має наукову цінність, як один з не багатьох типових мезо­троф­них масивів Полісся, що збереглися в природному стані з різно­манітним природним покри­вом, багатою флорою і фауною. За характером рослинного покриву масив має основні риси Західного Полісся - це велика ділянка перехідних боліт, збережена у природному стані, які  перериваються смугами суходолів та прилеглих лісових боліт. Масив має єдиний гідрологічний комплекс з озером Сомине (пло­щею 56 га) і відіграє важливу роль в його збереженні. Масив Сомине - одна з найбагатших у флористичному відношенні ділянок  Рівненського природного заповідника.

    На території Білоозерського масиву у Вараському райо­ні знаходиться болото „Коза-Бере­зина", де виявлено майже всі рослинні угру­пу­вання, типові для боліт Полісся. Болотна рослинність представлена, здебільшого, осоково-сфагновою рослинністю з домінуванням осоки пухнастоплодої Carex lasiocarpa та осоки здутої Carex rostrata. Є ділянки з переважанням у трав'яному покриві куничника сіруватого Calamagrostis canescens, мітлиці собачої Agrostis canina. Болото утворилось в прадолині, в яку колись стікали льодовикові во­ди. Тут і зараз протікає невелика річка Березина, правда з меліо­рованим руслом. Ок­ра­сою масиву є друге за величиною на Рівненщині карстове озеро Біле, площею 453 га, з чистою прозорою водою, що майже не замерзає взимку. В озері зростають над­зви­чайно рідкісні в Україні реліктові види рослин - молодильник озерний та хара витончена.

    Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об'єднання зусиль усіх державних та громадських установ і організацій, всього народу України.